На теперішній час в Україні відбувається активне реформування економіки в цілому, у тому числі системи державних закупівель. Механізм проведення процедур закупівель має бути одним із ключових елементів підвищення ефективності державної економічної політики та базуватися, зокрема, на засадах добросовісної конкуренції, відкритості та прозорості, недискримінації учасників, об’єктивності та неупередженості оцінки тендерних пропозицій, а разом з цим запобігати проявам корупції у сфері державних закупівель.
Проте всі учасники на ринку державних закупівель відзначають неефективність системи державних закупівель. Велика кількість проблем, що виникають, позначаються, в першу чергу, на стані економіки країни в цілому. Основні проблеми виникають, передусім, через недосконалість законодавчої бази, що регулює процес державних закупівель.
Діюча система державних закупівель потребує постійного удосконалення з метою пошуку найбільш раціональної та прийнятної для нашої економіки моделі розвитку та функціонування системи державних закупівель.

Першим і важливим кроком у розбудові сучасної цивілізованої ринкової економіки було прийняття Верховною Радою України 22 лютого 2000 року Закону України “Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти”. Прийнятий Закон мав серйозні недоліки, однак його прийняття вважалось для країни одним з найперспективніших шляхів раціонального та ефективного використання бюджетних коштів. Закон закріпив правові та економічні засади здійснення процедур закупівель товарів, робіт і послуг за рахунок державних коштів.

Метою цього Закону було створення конкурентного середовища у сфері державних закупівель, запобігання проявам корупції, забезпечення прозорості процедур закупівель товарів, робіт і послуг за державні кошти та досягнення оптимального і раціонального їх використання. Цей Закон застосовувався до всіх закупівель товарів, робіт і послуг, що повністю або частково здійснювались за рахунок державних коштів, за умови, що вартість предмета закупівлі для товару (товарів), послуг становила або перевищувала 20 тисяч гривень, а для робіт – 50 тисяч гривень.

Натомість, низька мінімальна вартісна межа товарів, робіт і послуг для застосування процедур торгів була однією із основних недоліків чинної на той час системи державних закупівель, що, в свою чергу, спричиняло незацікавленість постачальників брати участь у торгах при здійсненні закупівель у незначних обсягах.

Крім того недоліками Закону України “Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти” були:

- невиправдане затягування термінів організації та проведення торгів внаслідок довготривалого розгляду відповідних матеріалів Міжвідомчою комісією з питань державних закупівель, яка надавала висновки та приймала рішення з питань, що стосуються сфери державних закупівель;

- зупинення укладення договорів із переможцями тендерів внаслідок недобросовісного оскарження результатів торгів у різних інстанціях;

- надання Тендерній палаті України, що є громадською організацією, невластивих для організації з таким статусом повноважень;

- включення учасників на платній основі до реєстрів учасників процедур закупівель та недобросовісних учасників, а також до тематичного каталогу учасників процедур закупівель, що видавала Тендерна палата України;

- вимога щодо обов’язкового надання тендерного забезпечення, яка не завжди могла виконуватись всіма учасниками, а саме малими та середніми підприємствами та фізичними особами – підприємцями, що, в свою чергу, призводило до обмеження конкуренції на ринку державних закупівель, а також до додаткового витрачання державних коштів;

- безпідставне завищення вартості послуг, пов’язаних з організацією тендерних торгів;

- право на оскарження рішень, дій або бездіяльності замовника будь-якою особою, що не є учасником торгів.

Всі ці недоліки свідчили про недосконалість законодавства про державні закупівлі та невиправдано складний, непрозорий та неефективний механізм їх здійснення.

20 березня 2008 року Закон України “Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти” визнано таким, що втратив чинність.

З метою забезпечення ефективного використання державних коштів відповідно до пункту 6 статті 116 Конституції України, пункту 1 частини першої статті 20 Закону України “Про Кабінет Міністрів України” 17 жовтня 2008 року постановою N 921 Урядом було затверджено Положення про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти (далі – Положення).

Слід наголосити, що з часу введення в дію Положення у системі державних закупівель відбулися суттєві позитивні зрушення, зокрема:

зменшилось фінансове навантаження на замовників та потенційних учасників торгів;

публікація оголошення щодо проведення торгів в інформаційному бюлетені “Вісник державних закупівель” та їх оприлюднення на загальнодержавному веб-порталі “Державні закупівлі” здійснювалось на безоплатній основі;

тендерне забезпечення та забезпечення виконання договору було не обов’язковим;

значно зменшилися витрати суб’єктів господарювання щодо довідок, необхідних для участі у торгах.

Все це, в свою чергу, позитивно вплинуло на відновлення довіри до сфери державних закупівель, яка була значно підірвана за часів функціонування Тендерної палати України. Про це свідчило і збільшення частки конкурентних процедур у загальній структурі закупівель за державні кошти. При цьому збільшення частки застосування конкурентних процедур стало однією з основних передумов створення конкурентного середовища у сфері державних закупівель та досягнення оптимального і раціонального використання державних коштів.

Поряд з цим у сфері державних закупівель можна було констатувати наявність низки проблем, які ускладнювали діяльність замовників і учасників торгів, а подекуди унеможливлювали її.

Нарешті, вдалою заміною Положенню став прийнятий Верховною Радою України 1 червня 2010 року Закон України “Про здійснення державних закупівель” (далі – Закон), який набрав чинності 30 червня 2010 року та введений в дію 31 липня 2010 року. На сьогодні Закон є чинним.

Не можна не відзначити, що саме його прийняття стало для країни позитивним кроком для стабілізації ситуації у сфері державних закупівель, яка понад два роки була законодавчо не врегульована.

Як випливає із преамбули Закону  його метою є створення конкурентного середовища у сфері державних закупівель, запобігання проявам корупції в цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції, забезпечення раціонального та ефективного використання державних коштів.

Зазначений Закон застосовується до всіх замовників та закупівель товарів, робіт і послуг, які повністю або частково здійснюються за рахунок державних коштів, за умови, що вартість предмета закупівлі товару (товарів), послуги (послуг) дорівнює або перевищує 100 тисяч гривень, а робіт – 300 тисяч гривень.

Загалом, прийнятий Закон  містить цілий ряд позитивних положень, у тому числі низку конструктивних нововведень, а саме:

- вводяться нові терміни та розширюється визначення існуючих. Так, термін “тендер” відходить у минуле, поступаючись своїм місцем “конкурсним торгам”. З’являються такі ключові терміни як генеральний замовник, закупівля на засадах координації, найбільш економічно вигідна пропозиція, суб’єкт оскарження, цінова пропозиція;

- відчутно скоротився перелік товарів, робіт і послуг, на закупівлю яких дія Закону не поширюється, а також з’явився перелік товарів, робіт і послуг, особливості закупівлі яких визначаються окремими законами;

- уповноваженим органом у сфері регулювання державних закупівель залишилося Міністерство економіки України (згідно з Указом Президента України від 9 грудня 2010 року N 1085 “Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади” Міністерство економіки було перейменовано на Міністерство економічного розвитку і торгівлі). Законом деталізовано та значно розширено перелік основних функцій, що здійснює Уповноважений орган. Зокрема, уповноважений орган розробляє та затверджує типове положення про комітет з конкурсних торгів, типовий договір про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти, порядок визначення предмета закупівлі та інші, передбачені Законом.

- здійснено розмежування функцій контролю та регулювання процедури здійснення державних закупівель. Відповідно до Закону  функції регулювання та координації у сфері закупівель здійснює уповноважений орган, а функції контролю покладено на Рахункову палату, Антимонопольний комітет України, Головне контрольно-ревізійне управління України та Державний комітет статистики України;

- встановлюється рівність вітчизняних та іноземних учасників у процедурах закупівлі. Тобто, Закон наділяє правом іноземних учасників брати участь у процедурах державних закупівель на рівні із вітчизняними учасниками;

- на особливу увагу заслуговують положення Закону, які регулюють порядок оскарження процедури державних закупівель. Встановлення абсолютно нового порядку оскарження процедури закупівлі та органу оскарження стало однією із основних законодавчих змін у системі державних закупівель.

Так, згідно з Положенням, яке існувало раніше, розгляд скарг, поданих учасниками до моменту укладення договору про закупівлю, відносилось до основних функцій Міністерства економіки, яке також було спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань координації закупівель товарів, робіт і послуг за державні кошти, що в свою чергу призводило до конфлікту інтересів повноважень цього органу.

Тоді як чинна редакція Закону закріпила повноваження органу з оскарження за Антимонопольним комітетом України.

Відповідно до Закону скарга подається тією особою, право чи законний інтерес якої порушено внаслідок рішення, дії чи бездіяльності замовника, які суперечать законодавству у сфері державних закупівель (частина друга статті 18 Закону).

Скарги можуть подаватися до замовника, до органу оскарження і, звісно, до суду. Подання скарги до замовника не позбавляє суб’єкта оскарження права звернутись до органу оскарження. При цьому подання скарги до органу оскарження не потребує попереднього звернення до замовника з вимогою щодо усунення порушення під час проведення процедури закупівлі.

Важливим є те, що при поданні скарги процедура закупівлі не призупиняється, як це було раніше, за винятком випадків, коли Антимонопольний комітет України приймає відповідне рішення, що в свою чергу запобігає затягуванню процедури закупівель.
Варті уваги й зміни, що торкнулися основних видів процедур закупівлі.
Відповідно до статті 12 Закону  закупівля може здійснюватися шляхом застосування однієї з таких процедур: відкриті торги; двоступеневі торги; запит цінових пропозицій; попередня кваліфікація учасників; закупівля в одного учасника.

На відміну від попереднього порядку у чинному Законі

відсутні процедура редукціон, а також процедура торгів з обмеженою участю, при цьому з’явилась як окрема процедура – попередня кваліфікація учасників.

Крім того, нововведення торкнулись процедури закупівлі в одного учасника. Так, процедури закупівлі в одного учасника застосовуються замовником після погодження з уповноваженим органом, за наявності підстав такої закупівлі, визначених статтею 39 Закону, та повинна здійснюватись відповідно до Порядку погодження застосування процедури закупівлі в одного учасника, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 липня 2010 року N 668. Тоді як раніше зазначена процедура здійснювалась у порядку, затвердженому уповноваженим органом.

Законом значно скорочено перелік умов застосування процедури двоступеневих торгів.

Не можна не звернути увагу на те, що новелою чинного Закону стало відокремлення такої процедури закупівлі як закупівля на засадах координації, яка передбачає проведення процедури закупівлі генеральним замовником в інтересах замовників.

Варто також зазначити, що Закон  по-іншому визначив строки проведення процедур закупівлі, зокрема, значно деталізував строки в різних процедурах закупівлі та скоротив раніше існуючі строки.

Так, змінено строки звернення учасника процедури закупівлі до замовника щодо надання роз’яснень стосовно документації конкурсних торгів. Наразі учасник, який отримав від замовника документацію конкурсних торгів, має право не пізніше ніж за десять днів до закінчення строку подання пропозицій конкурсних торгів звернутися до замовника за роз’ясненнями щодо документації конкурсних торгів. Для порівняння – законодавство, яке діяло до прийняття Закону, надавало можливість звернутися до замовника не пізніше ніж за п’ять днів.

Крім того, зменшено і строк повернення замовником забезпечення пропозиції конкурсних торгів. Так, відповідно до Закону замовник повинен повернути забезпечення пропозиції конкурсних торгів учаснику протягом трьох банківських днів з дня настання підстави для такого повернення, а не десяти, як було встановлено раніше.

Проте в деяких випадках зменшення строків може мати і негативні наслідки для учасників державних закупівель та замовників. Зокрема, скорочення строків у різних процедурах проведення державних закупівель може мати, як наслідок, прострочення строків та невиконання вимог Закону у зв’язку з неможливістю вчасної подачі документів.
Хоча Закон став помітним кроком вперед у напрямі приведення національного регулювання державних закупівель у відповідність до права ЄС, він ще має ряд недоліків, які суттєво ускладнюють доступ учасників до процедур державних закупівель. Зокрема, Законом не визначається перелік документів, які мають підтверджувати відповідність учасників кваліфікаційним критеріям. Як наслідок, перелік таких документів визначається на власний розсуд замовників, що створює умови для вчинення корупційних діянь.

Крім того, плата, яка справляється за подання скарги органу оскарження особою, право чи законний інтерес якої порушено, не передбачає її повернення у випадку задоволення скарги, а це є дуже важливим. При цьому встановлені Кабінетом Міністрів України (постанова від 28 липня 2010 року N 773) розміри плати за подання скарг щодо державних закупівель (5000 грн. для товарів і послуг та 15000 грн. для робіт) є завеликими, що значною мірою звужує можливості позасудового захисту прав, порушених в ході процедур закупівель.

Таким чином, запропоновані Законом підходи матимуть наслідком досягнення основної мети його прийняття створення конкурентного середовища у сфері державних закупівель, запобігання проявам корупції, розвитку добросовісної конкуренції, забезпечення раціонального та ефективного використання державних коштів. Сподіваємось, що новий Закон сприятиме тому, що процедури закупівлі стануть прозорішими, а процедури оскарження більш доступнішими, що, в свою чергу, сприятиме становленню України як правової держави.

Поделиться в соц. сетях

Опубликовать в Facebook
Опубликовать в Google Buzz
Опубликовать в Google Plus
Опубликовать в LiveJournal
Опубликовать в Мой Мир
Опубликовать в Одноклассники
Опубликовать в Яндекс

No related posts.

Оставить комментарий

Ваш email не будет опубликован. Обязательные поля отмечены *

*

*

Вы можете использовать это HTMLтеги и атрибуты: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>