Для вирішення питання про віднесення осіб до суб’єктів відповідальності за корупційні правопорушення слід виходити з положень статті 4 Закону України  ”Про засади запобігання та протидії корупції” (Надалі Закон), яка застосовує два основних критерії визначення таких суб’єктів. Перший – зайняття посад в органах державної влади, другий – виконання організаційно–розпорядчих або адміністративно-господарських функцій.

Постановою Пленуму Верховного Суду України від 26 квітня 2002 року N 5  ”Про судову практику у справах про хабарництво” визначено, що організаційно–розпорядчими обов’язками є обов’язки щодо здійснення керівництва галуззю промисловості, трудовим колективом, ділянкою роботи, виробничою діяльністю окремих працівників на підприємствах, в установах чи організаціях незалежно від форм власності. Такі функції виконують, зокрема, керівники міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, державних, колективних чи приватних підприємств, установ і організацій, їхні заступники, керівники структурних підрозділів (начальники цехів, завідуючі відділами, лабораторіями, кафедрами), їх заступники, особи, керівні ділянками робіт (майстри, виконроби, бригадири і т.п.).

В той же час під адміністративно-господарськими обов’язками розуміють обов’язки по управлінню або розпорядженню державним, колективним або приватним майном (встановлення порядку його зберігання, переробки, реалізації, забезпечення контролю за цими операціями і т.п.). Такі повноваження в тому або іншому обсязі є у начальників планово-господарських, постачальницьких, фінансових відділів і служб, завідувачів складами, магазинами, майстернями, ательє, їх заступників, керівників відділів підприємств, відомчих ревізорів і контролерів і т.п.

Таким чином, особи відносяться до суб’єктів відповідальності за корупційні порушення, якщо вони займають посади, пов’язані з виконанням організаційно–розпорядчих або адміністративно-господарських функцій:

- органах державної влади, і є уповноваженими на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (пункт 1 частини першої статті 4 Закону);

- юридичних осіб публічного права та одержують заробітну плату за рахунок державного чи місцевого бюджету і прирівняні до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (підпункт “а” пункту 2 частини першої статті 4 Закону) ( 3206-17).

Крім того, посадові особи відповідно до пункту 3 частини першої статті 4 Закону є суб’єктами відповідальності за корупційні порушення, якщо такі особи:

- постійно або тимчасово займають посади, пов’язані з виконанням організаційно–розпорядчих або адміністративно-господарських обов’язків;

- спеціально уповноважені на виконання організаційно–розпорядчих або адміністративно-господарських обов’язків у юридичних осіб приватного права незалежно від організаційно-правової форми.

Також суб’єктами відповідальності за корупційні правопорушення відповідно до пункту 4 частини першої статті 4 Закону є посадові особи юридичних осіб і фізичні особи у разі отримання від них особами, зазначеними в пунктах 1 і 2 частини першої статті 4 зазначеного Закону, неправомірної вигоди.

Поняття “неправомірне сприяння” і “неправомірне надання переваги”, зазначені в частині першій статті 6 Закону, застосовуються до кола осіб, визначених у пунктах 1-3 частини першої статті 4 Закону.

Залежно від того, відповідають дії посадових осіб вимогам законів або інших нормативно-правових актів або порушують їх, вони діляться на правомірні і неправомірні.

Під поняттям “правомірні дії” слід розуміти дії посадових осіб, які відповідають вимогам законів та інших нормативно-правових актів. У свою чергу неправомірними діями посадових осіб є порушення ними вимог законодавства при виконанні своїх службових обов’язків, за що до таких осіб може бути застосована кримінальна, адміністративна, цивільно-правова та дисциплінарна відповідальність.

Частиною сьомої статті 5 Закону  передбачено, що посадові та службові особи органів державної влади, посадові особи місцевого самоврядування, юридичних осіб, їх структурних підрозділів у разі виявлення корупційного правопорушення або отримання інформації про здійснення такого правопорушення працівниками відповідних органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб, їх структурних підрозділів зобов’язані в межах своїх повноважень вжити заходів щодо припинення такого правопорушення і негайно письмово повідомити про його здійснення спеціально уповноважений суб’єкт у сфері протидії корупції.

В той же час відповідальність за неповідомлення особою про виявлення ним корупційних правопорушень встановлена статтею 172-9 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Поделиться в соц. сетях

Опубликовать в Facebook
Опубликовать в Google Buzz
Опубликовать в Google Plus
Опубликовать в LiveJournal
Опубликовать в Мой Мир
Опубликовать в Одноклассники
Опубликовать в Яндекс

Related posts:

  1. Внесено зміни до деяких законодавчих актів України щодо відповідальності за корупційні правопорушення
  2. Внесено зміни до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності за порушення законодавства про захист персональних даних
  3. Порядок державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи – підприємця за судовим рішенням, що не пов’язано з банкрутством фізичної особи – підприємця

Комментарии запрещены.