Постновою КМУ від 11 травня 2011 р. N 491 затверджено Порядок державної реєстрації заповітів і спадкових договорів у Спадковому реєстрі.

Цей Порядок визначає процедуру державної реєстрації у Спадковому реєстрі заповітів і спадкових договорів, посвідчених в Україні, а також посвідчених (складених та/або прийнятих на зберігання) і зареєстрованих в іноземних державах згідно з Конвенцією про запровадження системи реєстрації заповітів.

Спадковим реєстром є електронна база даних, яка містить відомості про посвідчені (складені та/або прийняті на зберігання) заповіти і спадкові договори, заведені спадкові справи та видані свідоцтва про право на спадщину.

Порядок внесення до Спадкового реєстру відомостей про посвідчені (складені та/або прийняті на зберігання) заповіти і спадкові договори визначається Мін’юстом.

Держателем Спадкового реєстру є Мін’юст.

Адміністратором Спадкового реєстру є державне підприємство “Інформаційний центр” Міністерства юстиції (Держінформ’юст), що забезпечує технічне і технологічне створення та супроводження програмного забезпечення Спадкового реєстру, надання доступу до зазначеного реєстру, забезпечує збереження та захист даних, що містяться у ньому.

Відповідно до цієї Постанови

Державній реєстрації у Спадковому реєстрі підлягають:

-  заповіти і спадкові договори, посвідчені нотаріусами, консульськими установами України, посадовими та службовими особами, а саме:

- посадовою особою органу місцевого самоврядування. Нагадаємо, згідно ст. 1251 Цивільного Кодексу України Якщо у населеному пункті немає нотаріуса, заповіт, крім секретного, може бути посвідчений уповноваженою на це посадовою особою відповідного органу місцевого самоврядування).

- посвідчення заповіту іншою посадовою, службовою особою. Нагадаємо, відповідно до ст.. 1252:

заповіт особи, яка перебуває на лікуванні у лікарні, госпіталі, іншому стаціонарному закладі охорони здоров’я, а також особи, яка проживає в будинку для осіб похилого віку та інвалідів, може бути посвідчений головним лікарем, його заступником з медичної частини або черговим лікарем цієї лікарні, госпіталю, іншого стаціонарного закладу охорони здоров’я, а також начальником госпіталю, директором або головним лікарем будинку для осіб похилого віку та інвалідів;

заповіт особи, яка перебуває під час плавання на морському, річковому судні, що ходить під прапором України, може бути посвідчений капітаном цього судна;

заповіт особи, яка перебуває у пошуковій або іншій експедиції, може бути посвідчений начальником цієї експедиції;

заповіт військовослужбовця, а в пунктах дислокації військових частин, з’єднань, установ, військово-навчальних закладів, де немає нотаріуса чи органу, що вчиняє нотаріальні дії, також заповіт працівника, члена його сім’ї і члена сім’ї військовослужбовця може бути посвідчений командиром (начальником) цих частини, з’єднання, установи або закладу;

заповіт особи, яка тримається в установі виконання покарань, може бути посвідчений начальником такої установи;

заповіт особи, яка тримається у слідчому ізоляторі, може бути посвідчений начальником слідчого ізолятора;

Заповіти таких осіб, повинні посвідчуватись при свідках.

заповіти, посвідчені (складені та/або прийняті на зберігання) і зареєстровані в іноземних державах, які є учасницями Конвенції про запровадження системи реєстрації заповітів (надалі Конвенція), а також зміни до них та скасування заповітів у разі подання в установленому порядку Мін’юсту відповідних запитів.

Реєстраторами Спадкового реєстру щодо:

посвідчених (складених та/або прийнятих на зберігання) нотаріусами заповітів і спадкових договорів, а також змін до них, скасування заповітів та розірвання спадкових договорів є державні нотаріальні контори, державні нотаріальні архіви, приватні нотаріуси, які уклали відповідні договори з Адміністратором і мають доступ до Спадкового реєстру через інформаційну мережу Мін’юсту;

заповітів, посвідчених посадовими особами органів місцевого самоврядування; заповітів і спадкових договорів, посвідчених консульськими установами України; заповітів, посвідчених (складених та/або прийнятих на зберігання) і зареєстрованих в іноземних державах згідно з Конвенцією, запити про реєстрацію яких в Україні на прохання заповідача подані Мін’юсту, а також змін до них, скасування заповітів та розірвання спадкових договорів є Держінформ’юст та його філії.

Державна реєстрація заповітів, змін до них та скасування заповітів, спадкових договорів, змін до них та їх розірвання здійснюється шляхом внесення до Спадкового реєстру відомостей щодо:

• заповідача (заповідачів), відчужувача (відчужувачів);

• посвідчення заповіту, спадкового договору як документа;

• видачі дубліката заповіту, спадкового договору;

• документа, який змінює або скасовує заповіт;

• документа, який змінює або на підставі якого розірвано спадковий договір;

• визнання заповіту, спадкового договору недійсним;

• реєстрації заповіту в іноземних державах;

• Реєстратора.

У разі реєстрації на підставі Конвенції заповіту, посвідченого (складеного та/або прийнятого на зберігання) і зареєстрованого в іноземній державі, ім’я (імена) та прізвище (прізвища) заповідача (заповідачів) зазначаються у Спадковому реєстрі українською та/або англійською мовою, що є однією з офіційних мов Ради Європи.

Внесення до Спадкового реєстру відомостей щодо посвідчених заповітів, спадкових договорів, а також змін до них, скасування заповітів та розірвання спадкових договорів здійснюється Реєстраторами на підставі заяв про реєстрацію, форми та вимоги до заповнення яких встановлює Мін’юст.

Посадові особи органів місцевого самоврядування вносять до Спадкового реєстру відомості про посвідчені заповіти шляхом подання Держінформ’юсту або його філіям заяв про реєстрацію.

МЗС та представництва МЗС на території України вносять до Спадкового реєстру відомості про посвідчені консульськими установами України заповіти і спадкові договори, зміни до них, скасування таких заповітів та розірвання спадкових договорів шляхом подання Держінформ’юсту або його філіям заяв про реєстрацію.

Мін’юст вносить до Спадкового реєстру відомості про заповіти, посвідчені (складені та/або прийняті на зберігання) і зареєстровані в іноземних державах, а також зміни до них та їх скасування, щодо яких в установленому порядку надійшов запит про їх державну реєстрацію в Україні на підставі Конвенції, шляхом подання Держінформ’юсту або його філіям заяв про реєстрацію.

Внесення до Спадкового реєстру відомостей про заповіти, посвідчені посадовими та службовими особами, що зазначені в статті 1252 Цивільного кодексу України і частині першій статті 40 Закону України “Про нотаріат”, здійснюється державними нотаріальними архівами у разі прийняття на зберігання примірника заповіту.

Заява про реєстрацію заповіту, посвідченого консульськими установами України, посадовими та службовими особами, що зазначені у статтях 1251 і 1252 Цивільного кодексу України, статті 37 і частині першій статті 40 Закону України “Про нотаріат”, а також заповіту, посвідченого (складеного та/або прийнятого на зберігання) і зареєстрованого в іноземній державі, може бути подана Реєстратору (державній нотаріальній конторі, державному нотаріальному архіву, приватному нотаріусу) безпосередньо заповідачем.

Під час подання зазначеної заяви заповідач пред’являє паспорт або інший документ, який посвідчує особу.

Заяви про реєстрацію подаються (надсилаються) Реєстратору:

• в день вчинення відповідної нотаріальної дії;

• протягом двох робочих днів після зміни місця зберігання заповіту, спадкового договору (відомості подаються державною нотаріальною конторою або державним нотаріальним архівом, до яких такі документи надійшли на зберігання);

• протягом двох робочих днів після надходження на зберігання заповітів від осіб, які зазначені в статті 1252 Цивільного кодексу України і частині першій статті 40 Закону України “Про нотаріат”;

• протягом п’яти робочих днів після задоволення Мін’юстом на підставі Конвенції запиту про державну реєстрацію заповіту, посвідченого (складеного та/або прийнятого на зберігання) в іноземних державах, а також змін до нього та скасування заповіту.

Заповідач має право особисто або через Реєстратора звертатися до Мін’юсту з питань реєстрації заповіту, змін до нього та скасування заповіту в іноземних державах шляхом подання заяви про реєстрацію та документів, що підтверджують реєстрацію такого заповіту в Україні. У разі подання заяви представником заповідача підпис заповідача на такій заяві засвідчується нотаріально.

Під час подання заяви заповідач пред’являє Реєстраторові паспорт або інший документ, що посвідчує особу.

На підставі заяви заповідача Реєстратор складає запит про реєстрацію, що повинен містити:

назву (назви) держав (держави), в якій (яких) необхідно зареєструвати заповіт на підставі Конвенції;

прізвище, ім’я (імена) та по батькові (за наявності) заповідача;

дату та місце (у разі коли воно невідоме – назву країни) народження заповідача;

місце проживання або місце перебування;

вид (заповіт, заповіт подружжя, секретний заповіт);

дату складення заповіту;

прізвище та адресу нотаріуса, особи або назву та адресу державного органу або установи, який отримав заповіт або якому його передано на зберігання.

До запиту про реєстрацію, що складається українською мовою, додається його нотаріально засвідчений переклад офіційною мовою держави, в якій необхідно зареєструвати заповіт. Витрати на здійснення перекладу запиту покладаються на заповідача.

Реєстратор надсилає запит про реєстрацію Мін’юсту, який передає його національному органові іноземної держави, в якій необхідно зареєструвати заповіт.

У разі подання Мін’юсту заяви про реєстрацію особисто заповідачем підпис на ній повинен бути нотаріально засвідчений. Заява та документи, що підтверджують реєстрацію такого заповіту в Україні, подаються разом з їх нотаріально засвідченим перекладом офіційною мовою держави, в якій необхідно зареєструвати заповіт. У такому разі запит про реєстрацію оформлюється Мін’юстом.

Відомості про реєстрацію заповіту в іноземних державах вносяться до Спадкового реєстру Реєстратором із зазначенням назв відповідних держав.

Заповіти, посвідчені нотаріусами, консульськими установами, посадовими і службовими особами, які зазначені в статтях 1251 і 1252 Цивільного кодексу України, статті 37 і частині першій статті 40 Закону України “Про нотаріат”, до створення та введення в дію програмного забезпечення Спадкового реєстру, підлягають безоплатній державній реєстрації в такому реєстрі шляхом подання зазначеними посадовими та службовими особами, установами Реєстраторові заяв про реєстрацію архівних заповітів, форми та вимоги до заповнення яких встановлює Мін’юст.

Нотаріуси, які не мають власних систем доступу до Спадкового реєстру, вносять до нього відомості, зокрема про заповіти, посвідчені ними до створення та введення в дію програмного забезпечення Спадкового реєстру, шляхом подання Реєстраторові заяв про реєстрацію, у тому числі архівних заповітів.

Реєстратор здійснює державну реєстрацію посвідчених заповітів і спадкових договорів, а також змін до них, скасування заповітів та розірвання спадкових договорів у Спадковому реєстрі:

у день вчинення відповідної нотаріальної дії;

протягом п’яти робочих днів після зміни місця зберігання заповіту, спадкового договору;

протягом двох робочих днів після надходження на зберігання заповітів від осіб, що зазначені в статті 1252 Цивільного кодексу України і частині першій статті 40 Закону України “Про нотаріат”;

в день отримання заяви про реєстрацію, у тому числі архівних заповітів.

Реєстратор для підтвердження факту внесення відомостей до Спадкового реєстру готує витяг про внесення реєстраційного запису до зазначеного реєстру в порядку, визначеному Мін’юстом.

У разі пред’явлення свідоцтва про смерть або іншого документа, що підтверджує факт смерті заповідача (відчужувача), будь-яка особа може отримати інформацію із Спадкового реєстру про зареєстровані заповіти і спадкові договори такого заповідача (відчужувача).

Порядок отримання інформації із Спадкового реєстру визначається Мін’юстом.

Особа, яка перебуває за межами України, може отримати інформацію про наявність посвідченого (складеного та/або прийнятого на зберігання) і зареєстрованого в Україні заповіту шляхом подання відповідного запиту національному органові іноземної держави, призначеному на підставі Конвенції .

Будь-яка особа за наявності свідоцтва про смерть або іншого документа, що підтверджує факт смерті заповідача, для отримання відомостей про реєстрацію заповіту таким заповідачем в іноземних державах подає Мін’юсту звернення, в якому зазначаються:

прізвище, ім’я (імена) та по батькові (за наявності) заповідача (заповідачів);

дата та місце (у разі коли воно невідоме – назва країни) народження заповідача;

назви держав, до національних органів яких необхідно зробити запит.

До звернення додається нотаріально засвідчена копія документа, що підтверджує факт смерті заповідача, та її нотаріально засвідчений переклад мовою держави, до якої робиться запит.

Поделиться в соц. сетях

Опубликовать в Facebook
Опубликовать в Google Buzz
Опубликовать в Google Plus
Опубликовать в LiveJournal
Опубликовать в Мой Мир
Опубликовать в Одноклассники
Опубликовать в Яндекс

No related posts.

Оставить комментарий

Ваш email не будет опубликован. Обязательные поля отмечены *

*

*

Вы можете использовать это HTMLтеги и атрибуты: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>