На доповнення до Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2011 N 01-06/249 ( v_249600-11 ) “Про постанови Верховного Суду України, прийняті за результатами перегляду судових рішень господарських судів” доводимо до відома правові позиції Верховного Суду України, викладені у постановах, прийнятих за результатами перегляду судових рішень господарських судів у порядку, передбаченому розділом XII-2 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), у спорах:

1) щодо укладення, зміни, розірвання, визнання недійсними договорів:

- домовленість сторін про розірвання договору лізингу не виключає проведення між сторонами розрахунків за зобов’язаннями, що виникли до розірвання угоди, у тому числі застосування заходів майнової відповідальності за невиконання (неналежне виконання) зобов’язань з урахуванням умов договору та структури лізингових платежів (постанова від 19.12.2011 N 7/114/10);

2) у сфері страхової діяльності: – Закон України “Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” ( 1961-15 ) (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) не містив підстав для відмови у задоволенні вимоги страховика, який виплатив страхове відшкодування, до особи, відповідальної за завдані збитки, про відшкодування виплачених ним фактичних сум у межах, передбачених договором обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності, та визначає наявність права страховика на подання регресного позову (постанови від 07.11.2011 N 48/562, від 30.01.2012 N 23/106);

3) що виникають внаслідок порушення грошових зобов’язань: – договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань врегульовано Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” ( 543/96-ВР ). Отже, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислена на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України (постанови від 24.10.2011 N 25/187, від 07.11.2011 N 5002-2/5109-2010);      - зобов’язання відповідача повернути позивачу суму попередньої оплати за недопоставлений у строк товар, присуджену до стягнення рішенням господарського суду, є грошовим зобов’язанням, а відтак його невиконання тягне застосування щодо боржника наслідків, передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (постанова від 05.12.2011 N 16/164(2010));

4) у сфері банківської діяльності: – звернення клієнта до банку з позовом про зобов’язання закрити рахунок у судовому порядку відповідає способам захисту, встановленим статтею 16 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) та статтею 20 Господарського кодексу України ( 436-15 ), оскільки, звертаючись з такою вимогою, позивач фактично просить суд примусити відповідача виконати обов’язок, покладений на нього умовами договору та приписами законодавства (постанова від 28.11.2011 N 27/11);

5) щодо відшкодування шкоди: – для виникнення у особи обов’язку з відшкодування шкоди відповідно до вимог частини другої статті 1172 ЦК України ( 435-15 ), крім наявності загальних умов (наявність шкоди, протиправність поведінки, вина та причинно-наслідковий зв’язок між збитками та протиправною поведінкою), необхідною є наявність спеціальних умов, які визначаються залежно від суб’єктного складу відповідних відносин. За таких умов відсутні правові підстави для покладення на відповідача як орендаря земельної ділянки відповідальності за завдану майнову шкоду внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища у разі, якщо роботи були проведені субпідрядною організацією (постанова від 28.11.2011 N 36/190-45/142);

6) щодо виконання господарських зобов’язань: – оскільки законодавством, що регулює орендні правовідносини, встановлено можливість стягнення неустойки за весь час прострочення виконання зобов’язання щодо повернення об’єкта оренди, зменшення строку нарахування неустойки до шести місяців є безпідставним (постанова від 26.12.2011 N 5005/2712/2011);      - невиконання відповідачем своїх зобов’язань з оплати прийнятої продукції за наявності коштів, передбачених у Державному бюджеті України на відповідний рік, є порушенням вимог статті 526 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (постанова від 26.12.2011 N 9/400);      - згідно з приписами Закону України “Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень” ( 1255-15 ) (який є спеціальним законом з питань правового режиму регулювання обтяжень рухомого майна) у разі задоволення позову про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження суд може обрати один із способів звернення стягнення, обраний обтяжувачем на власний розсуд, зокрема, шляхом отримання предмету застави у власність заставодержателя (постанова від 26.12.2011 N 4/1);

7) що виникають з корпоративних правовідносин: – з моменту повідомлення учасником товариства про вихід із складу його учасників з виплатою належної йому частки вартості майна у товариства виникає обов’язок сплатити вартість цієї частки у строки, визначені статтею 54 Закону України “Про господарські товариства” ( 1576-12 ), невиконання якого тягне передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) наслідки прострочення виконання грошового зобов’язання (постанова від 12.12.2011 N 14/214(10));

8) у розгляді справ про банкрутство: – провадження у справі про банкрутство підлягає припиненню у разі, якщо під час розгляду справи господарськими судами не встановлено передбачених законом підстав для визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, а боржником не подано доказів, які підтверджують ознаки його неплатоспроможності (постанова від 26.12.2011 N 16/87/09-21/134/09);      - провадження у справі про банкрутство фізичної особи – підприємця підлягає припиненню у разі відсутності ознак неплатоспроможності боржника, зокрема, встановлення наявності у боржника майна, а також з’ясування того, що не всі грошові вимоги до боржника є безспірними (постанова від 16.01.2012 N 21/315/10).
Відповідно до статті 111-28 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов’язковим для всіх суб’єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов’язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України; невиконання судових рішень Верховного Суду України тягне за собою відповідальність, установлену законом.

 Голова Вищого
 господарського
 суду України                                            В.Татьков

Поделиться в соц. сетях

Опубликовать в Facebook
Опубликовать в Google Buzz
Опубликовать в Google Plus
Опубликовать в LiveJournal
Опубликовать в Мой Мир
Опубликовать в Одноклассники
Опубликовать в Яндекс

Related posts:

  1. Інформаційний лист ВГСУ від 24.11.2011 N 01-06/1642/2011 Про доповнення інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2011 N 01-06/249 “Про постанови Верховного Суду України, прийняті за результатами перегляду судових рішень господарських судів”
  2. Інформаційний лист ВГСУ від 15.03.2011 N 01-06/249 Про постанови Верховного Суду України, прийняті за результатами перегляду судових рішень господарських судів
  3. Перегляд судових рішень господарських судів в апеляційному порядку
  4. Лист Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13.02.2012 № 4-183/0/4-12 щодо деяких спірних питань застосування процесуальних норм у зв’язку зі змінами до Цивільного процесуального кодексу України
  5. Скарга про перегляд рішення господарського суду в апеляційному порядку.

Комментарии запрещены.