Протягом всього періоду становлення України як незалежної, демократичної, правової держави, в якій права та інтереси людини і громадянина проголошено Конституцією України найвищою соціальною цінністю, що визначає спрямованість розвитку і діяльності держави, одним із найактуальніших питань залишається реформування судової системи.

З моменту вступу до Ради Європи у 1995 році Україна визнала необхідність приведення системи правосуддя у відповідність до визнаних європейських стандартів.
Першими законодавчими актами, прийнятими в Україні з часу здобуття незалежності стали Закон України “Про статус суддів” (1992 року) та Закон України “Про судоустрій України” (2002 року), які визначили правові засади організації судової влади та здійснення правосуддя в Україні, систему судів загальної юрисдикції, основні вимоги щодо формування корпусу професійних суддів та статус суддів, систему та порядок здійснення суддівського самоврядування тощо.

Разом з тим, практика застосування зазначених законів, показала про наявність низки проблем, зокрема, в частині недосконалості системи судів, порядку добору суддів та притягнення їх до дисциплінарної відповідальності, системи і діяльності кваліфікаційних комісій тощо, які з часом набували системного характеру і негативно позначились на рівні судового захисту громадян і якості здійснення правосуддя в цілому. Фрагментарні зміни, які вносились до вказаних законів, ситуації на краще не змінили.

З огляду на це назріла нагальна необхідність у вжитті скоординованих заходів щодо комплексного реформування законодавства про судоустрій і статус суддів, а також здійснення судочинства.

Завдяки консолідованим зусиллям усіх інститутів влади 7 липня 2010 року Верховною Радою України прийнято Закон України “Про судоустрій і статус суддів”, проект якого був підготовлений Робочою групою, створеною Президентом України.

Прийняття цього Закону стало довгоочікуваною і важливою подією в напрямку реформування судової системи України та приведення її у відповідність до європейських стандартів.
У положеннях Закону комплексно вирішено існуючі проблеми в цій сфері. При цьому враховано висновки і рекомендації Венеціанської комісії, які надавались до попередніх законопроектів з питань судоустрою і статусу суддів.

Європейська спільнота високо оцінила ухвалення вказаного Закону, оскільки це стало важливим кроком у створенні судової системи в Україні, яка б відповідала вимогам, що висуваються до судової влади в демократичній державі.

Зокрема, Венеціанська Комісія у своєму висновку до Закону, схваленому на її засіданні 15-16 жовтня 2010 року, більшість норм Закону оцінила позитивно як такі, що відповідають визнаним європейським стандартам, а також висловила рекомендації щодо подальшого їх вдосконалення.

Розглядаючи питання практики застосування положень Закону, яка склала вже понад десять місяців, варто зосередити увагу на таких основних її аспектах.

Відповідно до Закону  на сьогодні функціонує чітка вертикаль системи судів загальної юрисдикції на чолі з вищими спеціалізованими судами, які відповідають за забезпечення єдності застосування законодавства та судової практики в межах відповідної судової юрисдикції. Зокрема, в реалізацію положень Закону Указом Президента України від 12 серпня 2010 року N 810  утворено Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, який розпочав свою роботу з 1 листопада 2010 року, і до його складу на сьогодні обрано 63 судді.

Також на виконання вимог Закону відповідно до Указу Президента України від 14 вересня 2010 року N 900  ліквідовано військові суди, існування яких вже давно критикувалось міжнародними інститутами, як одна із головних невідповідностей європейським стандартам та практики Європейського суду з прав людини.

Згідно із Законом  здійснення функцій з добору кандидатів на посади суддів та притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності зосереджено в одному органі – Вищій кваліфікаційній комісії суддів України, що, в свою чергу, забезпечує організаційну єдність та централізованість у вирішенні цих питань.

Як того вимагають положення Закону  добір кандидатів на посади суддів здійснюється на засадах конкурсності та прозорості і включає такі стадії, як проходження кандидатами спеціальної підготовки, складання ними кваліфікаційного іспиту (шляхом анонімного тестування), формування рейтингу кандидатів та зарахування їх до резерву на заміщення вакантних посад суддів, рекомендування особи на посаду судді, виходячи із місця, яке займає особа у відповідному рейтингу.

При цьому важливо відзначити, що визначений Законом механізм призначення на посаду судді усуває політичну складову із процесу призначення суддів Президентом України на посаду вперше і обрання їх Парламентом безстроково, відносячи рішення вказаних суб’єктів у ранг церемоніального характеру.

На сьогодні Вищою кваліфікаційною комісією суддів України вже розпочато процедуру добору кандидатів на посади суддів та в повній мірі здійснюються необхідні для цього організаційні заходи.

Зокрема, 28 квітня 2011 року Вищою кваліфікаційною комісією суддів України прийнято рішення про допуск до участі у доборі кандидатів на посаду судді 3430 осіб, які подали письмові заяви про участь у доборі кандидатів на посаду судді, всі необхідні документи, визначені Законом, і за результатами перевірки поданих документів ці особи відповідають вимогам, установленим до кандидата на посаду судді.

На базі Академії суддів України утворено Національну школу суддів України при Вищій кваліфікаційній комісії суддів України, яка є відповідальною за підготовку висококваліфікованих кадрів для судової системи та з урахуванням положень Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про судоустрій і статус суддів” щодо спеціальної підготовки кандидатів на посаду судді” від 3 лютого 2011 року N 2982-VI, здійснює, серед іншого, організацію спеціальної підготовки кандидатів на посаду судді.

Законом передбачено, що програма, навчальний план та порядок проходження спеціальної підготовки, а також перелік юридичних вищих навчальних закладів, які здійснюватимуть підготовку кандидатів на посаду судді, затверджуються Вищою кваліфікаційною комісією суддів України.

На виконання цих вимог Закону  28 квітня 2011 року Вищою кваліфікаційною комісією суддів України прийнято рішення про проведення 22 травня 2011 року анонімного тестування (іспиту) кандидатів на посаду судді на виявлення рівня їх загальних теоретичних знань у галузі права та визначено перелік вищих навчальних закладів, на базі яких проводитиметься анонімне тестування (іспит) кандидатів.

Також рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 18 травня 2011 року затверджено базу тестових запитань для складення кандидатами на посаду судді анонімного тестування (іспиту) на виявлення рівня загальних теоретичних знань у галузі права.
Законом запроваджено дієвий і ефективний механізм притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності. Як вже зазначалось, на виявлення порушень Закону  суддями уповноважена Вища кваліфікаційна комісія суддів України. При Комісії функціонує служба дисциплінарних інспекторів, котрі за дорученням члена Комісії попередньо аналізують заяви та повідомлення про неправомірні дії суддів. Законом визначено чіткий перелік підстав дисциплінарної відповідальності суддів. Відповідно до положень Закону кожна особа має право безпосередньо звернутись зі скаргою на поведінку судді до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, яка повинна її перевірити.
Задля створення сприятливих умов для реалізації громадянами зазначеного права Вищою кваліфікаційною комісією суддів України на своєму веб-сайті розміщено зразок заяви щодо неправомірної поведінки судді.

Важливо відмітити, що в розрізі забезпечення незалежності суддів при здійсненні правосуддя позитивним надбанням стало запровадження згідно із Законом  в усіх судах загальної юрисдикції автоматизованої системи документообігу та розподілу справ, а також позбавлення можливостей голів судів у будь-який спосіб впливати на матеріально-технічне забезпечення суддів відповідного суду, а також будь-яких процесуальних важелів впливу на розгляд справи.

В частині безпосереднього здійснення правосуддя необхідно відзначити, що з урахуванням змін, внесених Законом  до процесуальних кодексів, серед іншого, скорочено терміни розгляду справ в апеляційній та касаційній інстанціях, виключено можливість направлення апеляційними судами справ на новий розгляд та надано їм повноваження приймати рішення по суті спору, запроваджено в адміністративному процесі виклик сторін шляхом надсилання тексту повістки електронною поштою, факсом, телефаксом, закріплено в адміністративному та цивільному процесах право особи подавати апеляційну скаргу без подання попередньої заяви про апеляційне оскарження. Слід зазначити, що завдяки цим, а також іншим змінам до процесуальних кодексів, судовий процес став доступнішим, а процедура здійснення судочинства простішою і менш тривалою.

Окрім зазначеного, на сьогодні вживаються відповідні заходи організаційного, нормативно-правового, кадрового, фінансового характеру, які направлені на забезпечення повноцінного функціонування усіх передбачених Законом інститутів та механізмів судової системи та гарантування захисту передбачених Конституцією України  прав і свобод громадян.

Незважаючи на те, що Закон хоча і прийнятий нещодавно, з часом практика його застосування все ж таки дасть змогу виявити певні прогалини та недосконалості правового регулювання тих чи інших питань судоустрою чи статусу суддів, які безсумнівно потребуватимуть вирішення шляхом внесення відповідних змін до Закону.
В цьому сенсі слід відмітити, що з метою врахування висновків Венеціанської Комісії згідно з Планом заходів із виконання обов’язків та зобов’язань України, що випливають з її членства в Раді Європи, затверджених Указом Президента України від 12 січня 2011 року N 24, Міністерству юстиції доручено розробити та подати в установленому порядку для внесення Президентом України на розгляд Верховної Ради України проект закону про внесення змін до Закону України “Про судоустрій і статус суддів”.

Наразі Міністерством юстиції ведеться робота над підготовкою відповідного законопроекту, яким передбачатиметься імплементація зазначених рекомендацій Венеціанської Комісії та виправлення прогалин, виявлених в ході практики застосування Закону.

Підсумовуючи вищенаведене слід зазначити, що подальше вдосконалення положень Закону України “Про судоустрій і статус суддів” повинно відбуватись з урахуванням дійсної потреби поліпшити нормативно-правове регулювання питань судоустрою, статусу суддів і здійснення правосуддя, необхідності виправлення виявлених прогалин. При цьому головною метою при вирішенні цих питань у кожному разі повинно бути забезпечення доступності правосуддя та належного судового захисту кожної особи, яка за таким захистом звертається.

Поделиться в соц. сетях

Опубликовать в Facebook
Опубликовать в Google Buzz
Опубликовать в Google Plus
Опубликовать в LiveJournal
Опубликовать в Мой Мир
Опубликовать в Одноклассники
Опубликовать в Яндекс

No related posts.

Оставить комментарий

Ваш email не будет опубликован. Обязательные поля отмечены *

*

*

Вы можете использовать это HTMLтеги и атрибуты: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>